Особливості корекційної роботи з дітьми зі стертою формою дизартрії
При стертій формі дизартрії спостерігається більш легка ступінь порушення рухів органів артикуляційного апарату, загальної і дрібної моторики, а також в порушеннях вимовної сторони мови - вона зрозуміла для оточуючих, але нечітка.
У дітей за стертою формою дизартрії є деякі особливості. Вони нечітко говорять і погано їдять. Не люблять м'ясо, хлібні корочки, моркву, тверде яблуко, тому що їм важко жувати, тримають їжу за щокою. Часто батьки йдуть дитині на поступки - дають м'яку їжу, щоб тільки поїли. Тим самим, вони не бажаючи того, сприяють затримки у дитини розвитку диференційованих рухів органів артикуляційного апарату. Потрібно поступово привчать дитину гарно прожовувати тверду їжу.
Дуже важко у таких дітей виховувати культурно-гігієнічні навички, вимагаючих точних рухів різноманітних груп м'язів. Дитина не може самостійно полоскати рот, тому що у неї слабо розвинуті м'язи щік, язика. Треба вчити дитину надувати щоки і утримувати повітря, а потім перекачувати його з однієї щоки в іншу, втягувати щоки при відкритому роті.
Тільки після таких вправ можна привчити дітей до гігієни порожнини рота.
Діти зі стертою формою дизартрії не хочуть самі застібати гудзики, засучувати рукава, шнурувати черевики. Треба поступово розвивати дрібну моторику рук, виконуючи такі вправи: "Зроби бінокль", "Зроби тин", "Крокуємо через перепони", різноманітні ігри з пальчиками. Можна використовувати різні фігури, по краях яких на відстані одного сантиметра роблять отвори. Дитина продіває кольорові шнурівки і поступово навчається шнурувати черевики, спочатку знятих з ноги, а потім у себе на ногах.
Діти з таким порушенням мають труднощі на заняттях з образотворчого мистецтва. Вони не вміють тримати олівець, користуватися ножицями та пензликом. Спочатку треба проводити сумісні дії дорослого з діями дитини, поступово відпрацьовуючи всі необхідні рухи. З часом у дитини виховується вміння регулювати силу і точність своїх рухів.
Для таких дітей характерні труднощі при виконанні різних вправ на музичних та фізкультурних заняттях. Вони не можуть точно і чітко виконувати різні рухливі вправи, не можуть утримувати рівновагу, стоячи на одній нозі, не вміють стрибати на лівій чи вправій нозі.
Педагог допомагає дитині стрибати на одній нозі, спочатку підтримуючи дитину за талію, а потім - попереду за дві руки, поки вона не навчиться виконувати це самостійно.
Корекційну роботу треба проводити за різними напрямками: розвиток моторики (загальної, дрібної, артикуляційної), виправлення звуковимови, формування ритмічно-мелодійної сторони мовлення і покращення дикції.
Тільки виконуючи в тісній співпраці з логопедом-дефектологом, лікарем-психоневрологом та спеціалістом з ЛФК їх рекомендацій, можна отримати успіх у корекційній роботі.
